Вітаю Вас Гость!
Методичне об'єднання вчителів інформатики міста Ужгорода Закарпатської області
Меню сайту
Категорії розділу
| Мої статті [18] |
| Новини ЗМІ [70] |
Цікава інформація
Друзі в Інтернеті
СОФТ
Погода
Відправити SMS
Годинник
КАЛЕНДАР
Плеєр
Міні-чат
Карта візитів
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Матеріали сайту
Додано коментарів: 30
Форум: 2/3
Фотографій: 287
Записів у щоденнику сайту: 4
Новин: 1
Завантажень із сайту: 122
Статей: 88
Сайтів у каталозі: 59
Оголошень: 18
Записів у гостьовій книзі: 10
Форум: 2/3
Фотографій: 287
Записів у щоденнику сайту: 4
Новин: 1
Завантажень із сайту: 122
Статей: 88
Сайтів у каталозі: 59
Оголошень: 18
Записів у гостьовій книзі: 10
Пошук
Каталог статей
| Головна » Статті » Новини ЗМІ |
Діти і комп’ютер: літнє загострення проблеми
Літо. Канікули. Саме тепер дітям час якомога більше бувати на свіжому повітрі, бігати, стрибати, кататися на велосипедах. Але натомість багато з них "зависають” перед комп’ютерами і з однолітками спілкуються переважно через Інтернет. Де межа безпечної дружби з віртуальними іграми, чим може обернутися надмірна захопленість ними і як цього уникнути, ми розпитували провідного спеціаліста (психолога) Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ужгородської міської ради Світлану Хоркаву.Причина залежності - брак живого спілкування й уваги Перша комп’ютерна гра під назвою "Зоряні війні” з’явилася 1962 року, а про комп’ютерну залежність як таку, що йде на рівні з алкогольною чи наркотичною, заговорили наприкінці ХХ століття. Спершу суспільство захоплювалося ПК, бачило в них можливості широкого розвитку, а згодом стало зрозуміло, що є і зворотний бік медалі. Фахівці стверджують: комп’ютер, у принципі, не може бути безпечним, оскільки він - джерело електромагнітного випромінювання і неіонізуючої радіації, яка, і це давно відомо, негативно впливає на генофонд та може позначитися на здоров’ї майбутніх поколінь. Але навіть якщо не забігати так далеко вперед, мінуси все одно вилазять: надмірне захоплення комп’ютером приводить користувачів до розладів нервової системи, психосоматичних захворювань і зрештою може спровокувати навіть інфаркт чи інсульт. І оскільки ПК стають щоразу доступнішими для широкого загалу, а розвиток технологій невпинно йде вперед, пропонуючи все більш захоплюючі ігри та масу різноманітної інформації в Інтернеті, ризик потрапити в полон віртуального світу дедалі відчутніший. Світлана Хоркава каже, що найбільш уразлива в цьому плані категорія - діти від 12 до 18 років. До цього віку комп’ютерні ігри, ігрові приставки, мультики теж присутні в житті підростаючого покоління, але, з одного боку, чим менше чадо, тим більше уваги приділяють йому батьки і тим легше вони можуть вплинути на нього, обмеживши доступ до техніки, а з другого - і самі малюки не так зациклюються на чомусь, їм нецікаво довго зосереджувати увагу на однотипному занятті. Зі старшими важче. Вони самостійніші, відтак не дозволяють грати дома - підуть в інтернет-клуб. До того ж будь-які заборони підлітки сприймають болісно, як посягання на їхню особистість. Утім, підкреслює пані Світлана, причина комп’ютерної залежності - це, перш за все, недостатнє спілкування з однолітками й батьками. Така проблема виникає, коли дитина не вміє налагоджувати контакти з ровесниками, а в сім’ї їй приділяють мало уваги: мовляв, у мене є робота, а ти йди пограй собі. Начебто все добре - чадо зайняте, батьки впевнені, що воно не вештається вулицями у бозна-якій компанії, але паралельно потихеньку втягується у гру. Швидкість цього процесу залежить від психіки дитини, її нервової системи. Наприклад, холерики і сангвініки - емоційні, збудливі, довго не можуть зосереджувати увагу на чомусь одному, тому набагато менше ризикують потрапити в залежність від комп’ютера. А флегматики, меланхоліки - спокійні, врівноважені, занурені у свій внутрішній світ - і так важче йдуть на контакт із зовнішнім оточенням, тож легко можуть піти шляхом найменшого опору: не напружуючись для налагодження стосунків із реальними людьми, поринути у віртуальну реальність. Адже тут усе набагато простіше - не треба нікому нічого доводити, відстоювати свої вміння, навички, знання. Ти граєш, у тебе виходить - і є ілюзія успіху. А в живому оточенні можуть бути якісь конфлікти, протести, несприйняття. Тож підлітки нерідко обирають створене ними ж комфортне середовище і потрапляють у залежність, з якої самостійно вибратися не можуть. Як розпізнати ЗАЛЕЖНІСТЬ У широкому розумінні, і це стосується не лише дітей, є 5 основних типів Інтернет-залежності: кібер-сексуальна (особи, що страждають на неї, відвідують, завантажують або продають матеріали порнографічного змісту в Інтернеті або ж фантазують на дорослі теми чи користуються рольовими чатами); залежність від віртуальних стосунків (друзі в Інтернеті стають надважливими, відсуваючи на задній план сім’ю та реальних товаришів. Дуже часто це призводить до подружньої зради чи дестабілізує сімейні взаємини); ігри онлайн (велика категорія, що включає нав’язливе бажання грати у віртуальному казино або просто в ігри, робити покупки чи торгувати на електронній біржі тощо); інформаційне перевантаження (людина годинами перебуває в Інтернеті у пошуках новин, якихось даних, не тому, що це необхідно для роботи, просто у неї виробляється така потреба. Згодом це призводить до зниження продуктивності праці); і, нарешті, власне комп’ютерна залежність. Мало хто пам’ятає, що у 80-х роках такі комп’ютерні ігри, як "Солітер” та "Мінер”, були частиною програмного забезпечення ПК, але пізніше з’ясувалося: працівники більше часу стали проводити за іграми, аніж за роботою. "Де та межа спілкування дитини з комп’ютером, коли батькам варто бити на сполох?” - поцікавилася я у Світлани Хоркавої. - Якщо спостерігається нормальне переключення, тобто дитина трохи пограла і без проблем іде їсти чи гуляти, - то все в нормі, - каже моя співрозмовниця. - Але коли при спробі відтягнути її від комп’ютера починаються істерики і різні "не хочу”, "не буду” - це вже проблема. Є кілька психологічних симптомів залежності: відчуття ейфорії чи піднесеності під час "зависання” перед монітором; нездатність відірватися від нього; все більша кількість часу, що проводиться за ПК; ігнорування друзів та сім’ї; відчуття роздратованості, депресії, коли ти не за комп’ютером; категоричне небажання виконувати будь-яку хатню роботу. При цьому долучаються і фізичні недуги: зап’ястний тунельний синдром (оніміння та зниження чутливості пальців через ущемлення нерву, що з’єднує їх із зап’ястям), сухість очей, мігренеподібний головний біль та біль у спині, відсутність апетиту, розлади сну тощо. Хлопчики, вважає Світлана Іванівна, більш схильні до залежності від комп’ютерних ігор, дівчатка - від спілкування в мережі соціальних контактів. Останнє менш шкідливе, бо дитина все-таки не замикається в собі. Навіть варіант, коли підлітки в інтернет-клубі грають між собою в мережі кращий, аніж гра на самоті. Хоча з віртуальним спілкуванням теж не все так просто. Його позитив - у можливості завести знайомства у різних частинах світу, підтягнути письмову іноземну. Проте контактувати з людиною, яку не бачиш, набагато легше: це дає можливість виставити себе у найкращому світлі, не будучи оціненим сторонніми, щось приховати, щось - прикрасити. Виникає відчуття комфорту, впевненості в собі, але при активному віртуальному спілкуванні втрачаються певні навички спілкування в реальному житті, коли необхідно дивитися на співрозмовника, встановлювати персональний контакт і самому бути, як на долоні. Не завадить попередити підлітка і про те, що інтернет-знайомство може виявитися небезпечним, адже реальний візаві у такому випадку невідомий, як і його справжні помисли. Тому дуже важливо, щоб підростаюче покоління усвідомлювало всі проблеми, пов’язані з використанням ПК, та вміло адекватно оцінювати свою поведінку за комп’ютером. Психологи виділяють такі стадії залежності: 1. Легкого захоплення. Людина один чи кілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру і входить у смак: їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів. 2. Стадія захоплення. В ієрархії потреб з’являється нова потреба - грати в комп’ютерні ігри, причому систематично. Якщо немає постійного доступу до комп’ютера - можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди. 3. Стадія залежності. Вона може формуватися в одній з двох форм: соціалізованій чи індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою контактів із такими ж ігровими фанатами, вони люблять грати за допомогою комп’ютерної мережі один з одним. Така залежність менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Що робити? На жаль, як тільки діти йдуть до школи, деякі батьки вважають, що всю відповідальність за виховання можна перекласти на вчителів. Свою роль у цьому відіграє й матеріальний чинник, бо, намагаючись, щоб рідні ні в чому не були обділені, тати-мами часто працюють у режимі ненормованого робочого дня і тижня. Вони самі відчувають, що недодають дітям тепла, мало з ними спілкуються, але воліють "відкуповуватися” подарунками, тими ж комп’ютерами, ігровими приставками. Та які б ви зайняті не були, каже Світлана Хоркава, знаходити час для дітей необхідно. Потрібно цікавитися їхнім життям, уміти слухати й розуміти їх - це допоможе уникнути, чи принаймні полегшити перебіг багатьох проблем. Якщо ж ви помітили, що ваше чадо неможливо відірвати від комп’ютера і в нього виникла емоційна залежність від нього - ні в якому разі не "перекривайте кисень” дитині. Повне й різке відлучення від комп’ютера тільки погіршить ситуацію, підліток сприйматиме вас як ворога. Краще поступово обмежувати час користування ПК, домовляючись: зараз ти півгодини пограєш, а потім підеш погуляти (почитаєш книжку, виконаєш якусь хатню роботу тощо). Добре б деструктивні "стрілялки” замінити якимись корисними заняттями за комп’ютером: учитися малювати, набирати тексти, вивчати англійську… Взагалі, емоційної залежності позбутися не легше, ніж наркотичної, тому варто звернутися до психолога, котрий підійде до вирішення проблеми професійно. Щоб витягнути дитину з комфортного для неї віртуального світу в реальний, вам доведеться терпляче переконувати, шукаючи дуже сильні аргументи, пропонувати якісь альтернативні форми дозвілля. - Улітку дітей добре б улаштувати в табір, - каже Світлана Іванівна, - де вони хоч-не-хоч спілкуються, грають у рухливі ігри, ходять на екскурсії і тимчасово не мають доступу до комп’ютерів. Але путівки нині, якщо не рахувати денні табори при школах, - задоволення не з дешевих. Та й на всі канікули ними в будь-якому разі не запасешся. Отож непогано було б батькам, чиї діти товаришують, об’єднувати зусилля і по черзі вивозити всіх чи то на річку, чи в ліс, чи пограти в теніс. Словом, скооперувавшись, забезпечувати їм цікаве змістовне дозвілля. До речі, комп’ютерна залежність - не єдина проблема, яку несуть нам новітні технології. 9 із 10 підлітків в інтернеті зустрічаються з порнографією та сценами насилля. Тож батькам варто поставити на ПК пароль, щоб діти могли користуватися ним лише коли дорослі вдома, - таким чином можна контролювати і час, проведений перед монітором, і зміст інформації, яку отримує дитина. У принципі, те саме стосується й телевізора, там теж удень неважко знайти недитячі сцени, ба навіть американські мультики для малюків, переповнені жорстокості й незрозумілих істот. Але насильство, зображене у відео- і комп’ютерних іграх, набагато небезпечніше, ніж телевізійне, бо перше робить гравця учасником жорстокості, а друге - тільки спостерігачем. Хоча й те і те може сприяти формуванню агресивності в дитини. Тому Світлана Хоркава не радить поспішати долучати дітей ло комп’ютера. Років із 6 можна запропонувати малятам розвиваючі й навчальні ігри, а десь із 8 - звичайні, але не "стрілялки”. Насамкінець кілька слів про санітарні норми роботи за комп’ютером. Перш за все, слід подбати про належне освітлення кімнати. Дитина повинна зберігати правильну поставу, спина має мати опору. Лінія погляду - перпендикулярна до екрана, відстань від очей до монітора - не менше 60-70 cм (на довжину простягнутої руки). Працюючи на комп’ютері, час від часу необхідно виконувати комплекс вправ для очей. Загальна тривалість роботи з ПК під час канікул обмежується протягом дня для шестирічок - 10 хвилинами, для старших школярів - 45-ма і трохи більше (залежно від віку). При цьому слід проводити 5-хвилинні перерви через кожні 20 хв. роботи і 10-15-хвилинні - через 45 хв. (на свіжому повітрі з включенням рухових і фізкультурно-спортивних ігор). Хоча б раз на тиждень слід улаштовувати "розвантажувальний” від комп’ютера день. Трагічні факти про наслідки комп’ютерної залежності: • Найгучніша трагедія, пов’язана з комп’ютерними іграми, трапилася у квітні 1999-го. Двоє підлітків розстріляли 12 однокласників і вчителя та поранили ще кількох людей, розкидаючи саморобні гранати. Після цього покінчили життя самогубством. У знятому перед смертю фільмі один з них розповідає, що відбуватиметься щось на зразок "Думу”. Саме ця фраза і подібність інциденту з сюжетом комп’ютерної гри послужили приводом для позову батьків загиблих дітей до виробників комп’ютерних ігор. • 22-річний житель Таїланду помер в інтернет-клубі (куди пішов відразу з роботи) після багатогодинної гри в "Counter-Strіke”. Друзі знайшли його в критичному стані тільки наступного дня, доставили в лікарню, однак було вже пізно. Причиною смерті стала серцева недостатність - геймер просто перехвилювався під час гри. А в Росії таким же чином на канікулах від інсульту загинув 12-річний школяр. Батьки не мали нічого проти його "переселення” в інтернет-клуб, бо вважали, що хлопчик після закінчення навчального року має право на відпочинок. Якось після 12-годинної гри йому стало зле. Підліток помирав, але не зміг відірватися від комп’ютера, і через тривалу емоційну стимуляцію мозку в нього стався інсульт. Ніяких інших передумов до такого серйозного захворювання не знайшли, дитина була здоровою. • У вересні 2001-го у Тюмені затримали 17-літнього юнака, котрий забив своїх батьків залізними прутами, бо вони не пускали його в комп’ютерний клуб. Убивство підліток скоїв разом із приятелем. Вони задумали цілу серію злочинів у місті - збиралися грабувати й убивати батьків інших фанатів комп’ютерних ігор. • У той же період 22-річний безробітний китаєць украв у матері 2900 юанів (майже 300 доларів), які збирався витратити на комп’ютерний клуб. Коли жінка влаштувала через це скандал, син її просто отруїв і сховав труп у шухляді для білизни. Убивцю страчено. Мирослава ГАЛАС, "Ужгород” Джерело: http://uzhgorod.net.ua/news/41819 | |
| Переглядів: 1287 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
Copyright Левандович В. І., Шаркадій І. В. © 2024 